Структура Конституції
Структура Конституції україни являє собою особливий порядок. За допомогою нього формується спеціальна система, що дозволяє згрупувати однорідні конституційні норми глави, розділи і встановити послідовність розташування.
Особливості Конституції РФ в різний час проявлялися по-різному. У положеннях знаходили відображення риси пануючої ідеології, ступінь розвиненості тієї чи іншої сфери суспільних відносин, рівень підготовленості їх до юридичного впливу, а також процеси вдосконалення правової техніки.
Характеристика Конституції РФ
В основі узагальнення норм у конкретні єдині комплекси (глави, розділи) використовується схожість об\’єкта (предмета) регулювання, тобто безпосередня взаємозв\’язок норм з ознаками тих суспільних відносин, на які здійснюється вплив.
Структура Конституції передбачає послідовність розташування відповідних нормативних комплексів. Упорядкованість залежить від різних факторів. В першу чергу має значення врахування взаємозв\’язку всіх норм один з одним, производность і первинність. Крім того, структура Конституції знаходиться в безпосередній залежності від певних концепцій, закладених в основу її положень. Ці та інші фактори важливі при осмисленні всієї системи положень Основного Закону, облік яких вважається невід\’ємним компонентом, включеним у кваліфіковану правозастосовну діяльність.
Структура Конституції радянського часу відрізнялася юридичним недосконалістю. Норми, особливо в розділі про загальні положення, були згруповані без належної систематизації та логічних пояснень. До 1937-го року в Основному Законі відсутній розділ, закріплює цивільні права. Після цей розділ зайняв останнє місце в Конституції. Лише в Основному Законі, ухваленому в 1978-му році, розділ про права та обов\’язки громадянина був поставлений на другу позицію, після комплексу положень про основи політики і суспільного ладу.
У процесі розробки Конституції 1993-го року було запропоновано поставити на перше місце розділ, закріплює свободи і права громадян. У ряді країн саме цей комплекс положень відкриває Основний Закон. Проте в Росії така структура не була прийнята. Цьому є своє логічне пояснення. Так, вважається безпредметним починати Конституцію з розділу, що закріплює свободи і права народу, без визначення засад, відповідно до яких влаштовано суспільство, членами якого є громадяни. При цьому встановлені свободи і права населення у другій главі, де вони визнані найвищою цінністю і найважливішою основою державного ладу країни.
У Конституції присутній преамбула і два розділи. У першому міститься, власне, Основний Закон. Цей розділ включає 9 розділів:
У дев\’ятій главі містяться положення про конституційні поправки і перегляд Закону. У другому розділі присутні “Прикінцеві та перехідні положення”.
Необхідно відзначити, що дана структура Основного Закону має суттєві відмінності від тих, що існували в державі раніше (під час радянської влади, в особливості). Так, раніше виділялася преамбула, одинадцять основних і шість додаткових розділів. В якості основної частини наводився Федеративний Договір. У комплексі положень існуючої Конституції відображені в першу чергу концептуальні ідеї, на яких засновано конституційний лад держави.