Підводний флот Росіїісторія

Рекламний блок

Створення першого підводного судна в Російській імперії можна віднести ще до 1921 році. Тоді за указом Петра I російським теслею Юхимом Ніконовим була споруджена перша субмарина, яку знала російська історія. Підводний флот Росії, створення якого планувалося на протязі наступних століть, створювався в основному на папері, хоча були і виключення. Так, з 1879 по 1881 рік в Росії було випущено 50 субмарин, спроектованих польсько-російським інженером С. К. Джевецьким, які, однак, працювали виключно за рахунок мускульної сили. Історія російського підводного флоту як складової частини ВМФ країни починається з 1906 року. Саме тоді імператором Миколою II був підписаний указ про його створення. На той момент у Російській імперії налічувалося 10 субмарин.

Створення підводного флоту

На рубежі XIX-XX ст. в керівництві Російської імперії почали розуміти необхідність створення власного військового підводного флоту. Необхідність ця була викликана успішним розвитком такої кораблебудівної галузі в країнах Європи і в США. Частина керівників кораблебудування вважала, що підводний флот Росії потрібно створювати за рахунок іноземного виробництва. Частина ж вважала, що Російська імперія повинна володіти власними технологіями та підприємствами для виробництва підводних човнів.

Вирішальним фактором, що вплинув на управління кораблебудування, з'явився зрив угоди з постачання американських бойових човнів в Росію. Після цього було прийнято рішення про вітчизняному виробництві підводного флоту Росії.

Перше бойове підводне судно, яке працювало за рахунок бензинового двигуна, було спущено на воду в 1904 році. Цим судном був міноносець «Дельфін», також званий міноносцем № 133. «Дельфін» мав переваги перед своїми іноземними аналогами. Він володів тоннажем в 113/135 т, розвивав швидкість до 9 вузлів на поверхні води і до 4,5 вузлів під водою. При перебуванні під водою судно рухалося за рахунок електромотора і могло здійснювати рейди дальністю до 28 миль.

Однак саме з 1906 року, з підписання імператором особливого указу про створення особливого класу кораблів, підводних човнів, і прийнято вести відлік історії. Суднобудівна галузь країни в наступні роки розвивалася дуже швидкими темпами. Вже до 1917 року в ВМФ Росії підводний флот нараховував 73 підводні судна.

Розвиток підводного флоту СРСР

Роки революції та громадянської війни змусили всю суднобудівну галузь країни практично зупинитися в розвитку на довгі роки. Тільки в 1926 році був ухвалений план, націлений на те, щоб відродити колись могутній підводний флот Росії. Саме з цього часу починається відновлення старих моделей, а також створення нових. Так, у першу чергу передбачалося створення підводних човнів типу «Декабрист». Шість таких човнів було випущено в найближчі роки. Вони прийшли на зміну старим «Барсам» і мали на той момент характеристиками, анітрохи не поступаються показникам іноземних моделей. Так, радянські підводні човни могли досягати швидкості до 14 вузлів і мати дальністю плавання до трьох з половиною тисяч миль. Крім того, вони мали шість торпедних апаратів і вміщували в себе до 53 осіб. Не останнім фактором успішного розвитку кораблебудування в країні стало призначення на пост глави конструкторського бюро талановитого інженера Б. М. Малініна.

Варто зазначити, що Радянський Союз вів активну співпрацю у галузі кораблебудування з Німеччиною. Так, для оснащення підводних човнів типу «Декабрист» з Німеччини доставлялися дизелі. Крім того, німецькі фахівці надавали технічну допомогу в процесі створення підводних човнів типу С. Вони володіли високими бойовими характеристиками і активно впроваджувалися в радянський ВМФ. Крім великої водотоннажності - до 1073 тонн - підводні човни класу могли досягати швидкості до 19,5 вузла і здійснювати плавання дальністю до 8200 миль. Також вони мали шістьма торпедними установками.

Особливим досягненням вітчизняного кораблебудування в цей час було проектування і спорудження підводного човна типу К. Вона володіла вражаючим арсеналом, що складається з десяти торпедних апаратів і потужною радіостанцією. Крім того, на підводному човні типу До малося автоматичне дистанційне керування системою занурення і спливання. Вона могла досягати швидкості до 21 вузла, а дальність її плавання вражала навіть досвідчених підводників - до 14 040 миль.история подводный флот россии

Післявоєнний час

Розвиток суднобудівної галузі в повоєнний час характеризується великим стрибком у технічному оснащенні субмарин, значним поліпшенням їх характеристик. Підводні човни післявоєнного виробництва володіли значною швидкістю, збільшеною глибиною занурення, великою кількістю торпедних апаратів. Крім того, збільшився тоннаж підводних суден і тривалість автономного плавання.

Однак серйозною проблемою залишалося дизель-електричний пристрій човнів. Іншими словами, конструкторам необхідно було спорудити єдиний двигун як для надводного плавання, так і для підводного.

Тим не менш у цей період широко почали розвиватися океанічні підводного човна. Вони разом з морськими складали два види існуючих підводних судів. Радянські субмарини здатні були надаватися в будь-якій точці Світового океану і вести там розвідувальну діяльність.

Проте все ще не була вирішена проблема зі здатністю маневрувати човном на великих швидкостях, а також з необхідністю частих спливти для зарядки акумуляторної батареї і регулювання запасів повітря. Незважаючи на це, у повоєнний час Радянський Союз володів винятковим перевагою над іншими державами, в тому числі і США, в якості і кількості створюваних підводних судів. Так, перевагу було досягнуто в таких важливих характеристиках, як швидкість, глибина занурення, професіоналізм і стійкість екіпажу.

З другої половини 50-х рр. в країні починається новий виток розвитку підводного суднобудування. Тепер головною метою кораблебудівної галузі було створення і розвиток океанських ракетно-ядерних підводних човнів. Такі човни повинні були, перебуваючи в будь-якій точці Світового океану, завдати ракетно-ядерний удар по стратегічно важливим позиціях супротивника. Вони також були оснащені засобами торпедної захисту.

Іншим видом підводних човнів були багатоцільові судна, які створювалися для того, щоб проводити розвідувальну та дозорну діяльність, а також боротися з атомними підводними ракетоносцями, здійснювати знищення кораблів противника і транспортних суден.подводный флот россии

Створення атомних підводних човнів

Створення атомного підводного човна в 1958 році відкрило нову віху в розвитку підводного суднобудування. Завдяки атомного суднобудування була кардинально вирішена проблема, що стосується неможливості підводного судна перебувати під водою велику кількість часу. Крім того, атомні розробки дозволили субмаринам значно збільшити швидкість власного ходу як над водою, так і під водою.

Заміна рухової сили човни назрівала давно. Підводні суду не мали можливості здійснювати довгі підводне плавання з-за слабкої потужності електричних моторів, незважаючи на те, що їх постійно удосконалювали. Бензинові двигуни також були далеко не найбільш ефективними в роботі. А крім того, необхідність частих спливти була викликана ще й постійною потребою у поповненні запасів повітря.

Першим атомним підводним судном, створеним Радянським Союзом в 1958 році, був К3 «Ленінський комсомол». Закладка судна була проведена в 1955 році. Воно мало велику кількість недоробок. Багато складові її конструкції були виготовлені спеціально для неї. Так, для неї не використовувався стандартний для підводних човнів корпус, а був спроектований саме такий, який би максимально збільшував її судноплавні характеристики. З урахуванням цього, а також, безумовно, атомного реактора, човен на випробуваннях досягала швидкості в 28 вузлів. Причому цей результат був максимально можливим, так як ресурси човни були використані не на повну потужність. Вистачало у неї, як вже було зазначено, і недоробок, і непродуманих особливостей. Так, підводний човен не мала якорів, запасних дизель-генераторів і можливості оборонятися. А крім того, у неї були обмеження в маневруванні.

Варто, однак, зазначити, що створені спеціально під неї макети дозволили натренувати майбутніх членів екіпажу ще до її виходу в світ і зробити з них професіоналів, завдяки чому атомна підводний човен змогла відразу ж після створення виконувати поставлені перед нею завдання. Атомний підводний флот Росії дозволив їй утримати провідні світові позиції в складі СРСР і відстояти свою незалежність у 90-ті рр.атомный подводный флот россии

Розвиток галузі в 70-90-ті рр.

В кінці 60-х - початку 70-х рр. стали розвиватися підводного човна другого покоління. Вони відрізнялися високою швидкістю ходу, поліпшеними бойовими характеристиками. Підводні суду другого покоління були оснащені електрохімічної системою вентиляції повітря замість застарілої небезпечної хімічної. Також вони володіють поліпшеним радіоелектронним озброєнням.

В період з 1967 по 1992 рік на трьох заводах країни було побудовано 48 атомних підводних човнів. З 1973 по 1982 рік СРСР було випущено 18 дизель-електричних підводних човнів, що володіють гумовим звукопоглинальним покриттям корпусу. Таке нововведення дозволило значно збільшити їх скритність. Крім того, для більшої ефективності на них були встановлені сучасні за мірками того часу дизелі.

З початку 80-х років минулого століття почали проектувати і розвиватися підводні суду третього покоління. Відмінними і головними їх рисами були більш досконале озброєння і значно збільшений тоннаж судна. Крім того, велися роботи з підвищення скритності підводних човнів, і щодо поліпшення їх виявлення противника. Швидкість таких човнів могла становити до 35 вузлів. Поліпшилися й умови утримання екіпажу. Також підводні човни були оснащені рятувальними камерами, які дозволяли у випадку виникнення НП здійснити повну евакуацію екіпажу з човна, що знаходиться в підводному стані.

Особливо варто відзначити підводні човни проекту 941 «Акула», які були найбільшими підводними суднами в світі. Виробництво почалося в 1981 році, і до початку 90-х кількість їх становила 6 штук. Основою їх озброєння були 20 найбільших у своєму роді твердопаливних ракет. Крім того, ці підводні човни були оснащені міцним багаторівневим корпусом.

Підводні човни четвертого покоління, які ще з кінця 70-х рр.., в 90-х рр. не отримали належного розвитку через розвалу СРСР і фінансової кризи 1998 р. Тим не менш конструкція їх володіла значними перевагами, які проявлялися в глибині занурення (до 400 метрів) і малої гучності роботи.

Сучасний підводний флот РФ

Підводний флот Росії на сучасному етапі складається з 76 субмарин різних видів і призначень. В ареал їх застосування входить знищення як підводних цілей і кораблів, так і поразки наземних стратегічно важливих точок противника. Сюди відносяться і дизельні субмарини, і атомні багатоцільові підводні човни, ракетні підводні крейсери стратегічного призначення, і субмарини спеціального призначення.

Основа, з якої складається підводний флот Росії, становлять човни, побудовані ще за часів Радянського Союзу. Однак слід зазначити, що після важкого періоду в країні аж до початку 2000-х починає відроджуватися атомний підводний флот Росії.

Ракетні крейсери стратегічного призначення

Значну частину військової сили, яку представляє підводний флот Росії, становлять атомні підводні човни проекту 667БДРМ «Дельфін». На озброєнні країни в даний час є шість таких суден. Всі вони відносяться до Північного флоту. Також вагому загрозу для противника представляють човни проекту 667БДР «Кальмар». На жаль, зараз на озброєнні РФ є всього три такі підводні човни, найновіша з яких була випущена на воду в 1982 році. Ці підводні човни несуть службу в тихоокеанських широтах.

Підводний флот Росії 2014 року може похвалитися наявністю у своєму складі, хоч і частково знаходиться в резерві, атомних субмарин проектів 941 і 941УМ «Акула». Так, у складі Північного флоту є крейсер ТК-208 «Дмитро Донський».вмф россии подводный флот

Багатоцільові атомні підводні човни

До складу підводного флоту Росії також відносяться високо боєздатні багатоцільові атомні підводні човни. Яскравими їх представниками є субмарини проекту 971 «Щука-Б». В їх завдання входить знищення підводних, надводних і наземних цілей. Озброєння їх складається з торпед і крилатих ракет. Складаються ці субмарини в складі Північного флоту (6 штук) і Тихоокеанського (5 штук).

Значну потужність багатоцільових АПЛ РФ становлять човна проекту 949Ф «Антей». На даний момент вони розподілені між Північним і Тихоокеанським флотами. Число їх сягає 8 штук.

До виду таких човнів відноситься і трагічно затонула в 2000 році підводний човен К-141 «Курськ». Це була найбільша трагедія підводного флоту, яку знає новітня російська історія. Підводний флот Росії, на щастя, на сучасному етапі знаходиться в набагато більш надійному стані, ніж ще на початку 2000-х. Це дозволяє бути впевненим в тому, що помилки і трагедії минулого не будуть повторені.

Північний флот, крім іншого, має підводними човнами проектів 945 «Барракуда» і 945Ф «Кондор», що доповнюють військову міць, яку складає військовий флот Росії. 2014 рік ознаменувався спуском на воду сучасної К-560 «Северодвинск». Ця човен проекту 885 «Ясень» стала новітнім досягненням вітчизняного кораблебудування. Згідно з планами керівництва країни до 2020 року таких човнів планується провести 8 штук.подводный флот россии 2014

Неатомних підводного підводні човни

Найбільшим за чисельністю видом дизель-електричних підводних човнів є човна проекту 877 «Палтус». Вони є на озброєнні Північного, Тихоокеанського і Чорноморського флотів. Існує кілька різновидів цього проекту. Також планується поповнити Чорноморський флот підводними човнами проекту 636.3 - Б-261 «Новоросійськ» в складі 5 штук.

Раніше існували і великі плани на введення в бойовий стрій човнів проекту 677 «Лада». Проте випробування показали великі недоробки в конструкції човна, внаслідок чого фахівцям довелося внести значні зміни.подводный флот россии 2014 год

Інші види підводних суден

Підводний флот США і Росії, як відомо, являє собою поєднання найбільш потужних підводних кораблів світу. Однак в обох країнах чимала увага приділяється проектуванню і створенню спеціальної підводної техніки. Так, новий підводний флот Росії має рятувальними глибоководними апаратами проекту 1855 «Приз». Відомо, що тільки Північний флот включає в себе до десяти підводних апаратів різної спрямованості, куди відносяться як рятувальна техніка, так і дослідницька.

З найбільш відомих подібних апаратів можна відзначити човен АС-12 «Лошарік», здатну пірнати на значну глибину аж до декількох кілометрів. Так, цей апарат у 2012 році здійснював дослідні роботи в Арктиці на глибині 2 кілометрів.новый подводный флот россии

Перспективи розвитку галузі

Незважаючи на занепад країни в 90-х, найсильнішим чином торкнулася підводне суднобудування, можна говорити, що з початком 2000-х рр. ситуація поступово почала змінюватися. Крім того, відбувається популяризація підводного флоту, святкуються пам'ятні дати. Так, в 2006 році виповнилося 100 років підводного флоту Росії, в честь чого у багатьох містах проводилися святкові заходи, а в Уфі відкрили пам'ятник підводникам. Крім того, країна щорічно відзначає день підводного флоту Росії 19 березня. Історія російського флоту популяризується і стає загальнодоступною. Професія підводника вабить багатьох школярів.

Проте розвиток галузі в цілому, в першу чергу, має ґрунтуватися на проектуванні і створенні новітніх видів підводних судів. Так, до 2020-го року планується створити до декількох десятків нових підводних човнів. Планується спроектувати оновлений варіант проекту 677 «Лада» з використанням сучасної енергетичної установки. Таким чином буде зроблено значний крок у розвитку неатомного підводного суднобудування.

Варто відзначити і те, що спадщина Радянського Союзу у вигляді старих підводних човнів поступово списується і замінюється на більш нові зразки. Так, в музей підводного флоту Росії була перероблена підводний човен Б-396 проекту ЦКБ МТ «Рубін». Вона входила в Північний флот РФ і служила аж до 2000 року.

Рекламний блок



Додати коментар
Ваше Ім'я:   Ваш E-Mail:  


Введіть слово "жінка" без кавичок

Відповідь:
© http://kafedam.pp.ua 2014